Вибраним підприємлива працівниця військкомату готова була посприяти. Хоча співчуття хабарникам не притаманне.

52-річна працівниця військкомату Гусятинського району у своїх бажаннях намагалась бути людяною і не дерти з прохачів сім шкур, точніше, зайві «бакси». Понад 10 років пропрацювала пані Люба Г. у комісаріаті, останнім часом відповідала за облік призовників і знала, що зовні гарний, міцний хлопчина насправді міг зовсім не мати здоров’я захищати рідну Батьківщину. Зрештою, так можна було зробити за відповідну «галерею» портретів американських Президентів у власній кишені.

Отож добродійка з розумінням підійшла до справи, коли на початку вересня до неї підійшла мати одного з призовників та, шаріючи від сорому, запитала, чи можна «якось комісувати» її єдиного сина, розповів про кримінальну справу Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у військовій сфері, радник юстиції Руслан Куляш.

«А ви, жінко, де працюєте? Де живете? – працівниця військкомату уважно оглянула костюм та пальто прохачки. – Я так бачу, ви вдячна людина».

«Скільки треба?» – не розгубилась жінка.

Пані Люба не чекала такого напору, тож навіть трохи сахнулась: «Ви мене не правильно зрозуміли, – сухо відрубала. – Як прізвище сина? Я перегляну його справу, а ввечері вам зателефоную, дайте ваш номер мобільного».

Жінка продиктувала і знову попросила: «Посприяйте. Він тільки-но Чортківський медичний коледж закінчив, зараз роботу йому шукаю, він у мене зубний технік», – додала з гордістю.

«То, може, вам одразу в нашій медкомісії ще спитати про роботу для сина? Їм різні спеціалісти потрібні», – подобрішала, вже відчувши шурхіт грошей у кишені, чиновниця.

«Я би вам так була вдячна, – прохачка молитовно склала руки на грудях та несміливо запитала, у скільки це їй обійдеться.

«Тисячу, а може, й більше», – безапеляційно заявила чиновниця.

Ввечері вдома мати розповіла про розмову синові.

«Вона ж хабар у мене вимагає, а де взяти стільки коштів? – розгублено звернулась до Ігоря. – Може, піти у Службу безпеки?».

«Іди», – рішуче підтримав син. Так і вирішили.

Тим часом Любов Г. справді знайшла та переглянула особову справу призовника Ігоря І. Хлопець уже мав відстрочку у зв’язку з навчанням, хоча медкомісія визнала його придатним для проходження військової служби. Єдине, що ортопед відправив юнака на додаткову консультацію до хірурга. Окрилена цим, працівниця військкомату сміливо зателефонувала матері юнака та запропонувала наступного дня зустрітись на автостанції райцентру та обговорити «деталі».

Коли Любов Г. в обід прийшла на автостанцію, жінка вже чекала на неї.

«Що, автобуси ходять?», – здаля привітно запитала її. Вдягнена у модну яскраву куртку, темні брюки, вона виглядала молодшою, хоча насправді років на 20 була старша за змучену роботою та сімейними проблемами прохачку.

«Та щось немає нічого, – хрипло відповіла та і нервово смикнула свою кишеню: – То як домовились, тисячу доларів?» – перепитала вона.

«Якби у вас чоловік був і все було би нормально, було би більше, а так просто совість не дозволяє з вас більше взяти, – співчутливо захитала головою, а потім наказала: – Йдемо у військкомат. Сьогодні неділя, там нікого нема, от ми спокійно і поговоримо».

На порозі військкомату зупинилась і повернулась до прохачки: «Не переживайте, я вам ще роботу для сина знайду»,– і зробила знак рукою, ніби рахуючи гроші.

Жінка дістала з сумки та перерахувала валюту – 10 купюр по 100 доларів кожна і передала гроші державній чиновниці. Та, не рахуючи, сховала їх у кишеню. У цю хвилину позад неї почулися швидкі кроки і незнайомий чоловік запропонував пройти у приміщення для з’ясування обставин. Ще сподіваючись на диво, хабарниця на ватяних ногах зайшла у військовий комісаріат, автоматично ввімкнула світло в коридорі, поправила вазон на підвіконнику – жінка сподівалась, що кляті долари зникнуть з її кишені. Однак коли вже почався допит і слідчий прокуратури пред’явив хабарниці ще й диктофонний запис, зроблений потерпілою, сподівання розвіялись. До речі,  варто визнати: злодійка була не ликом шита, для переговорів користувалась мобільним телефоном своєї невістки. Проте чиновниці довелось визнати свою вину.

Зваживши всі обставини карної справи, зазначив Руслан Михайлович, Гусятинський районний суд визнав добродійку Любов Г. винною за частина 2 ст. 368 Кримінального кодексу та оштрафував на 12 тис. 750 грн. Крім того, їй заборонено 3 роки обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською діяльністю.