Ранок зі скандалу. Під міську раду прийшли мешканці Крушельницької, саме того будинку, що завалився під час зливи, три дні тому. Вимагали нового житла. Вже на першому поверсі у міськраді зустрічаємо пані Світлану. Саме її квартира, де живе разом з двома дітьми та родиною сестри, після потопів три дні тому – залишилась без стіни. Жінка каже, обіцяли нове житло. З собою принесла записану телефонну розмову з міським головою, де проблему обіцяють вирішити найближчим часом, передає ІНТБ. ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА: - А ви з якої кімнати? - З цієї, що завалилась – 5-ї - Наскільки я розумію, вчора ви домовились - Так, ми домовились в «зеленій кімнаті», вийшли з неї, прийшли на Крушельницької і Костя нам говорить далі, що немає куди нас зараз поселити - Я зрозумів, тоді дайте мені годину часу, я зараз виясню, після того з вами зв’яжусь – ми все це оформимо”. Знайшли навіть не нову квартиру, а цілий будинок. Проте переїжджати туди сестри не поспішають. Кажуть готові заселитись, коли документи будуть на руках, поки – стоять на вулиці, а дітей пороздавали по знайомим. СВІТЛАНА КУНІЦ, залишилась без квартири: “Забудівника знайшов. Ми мали сьогодні зустрітись з забудівником – підписати заяву, він сказав, що знайшов квартиру, потім він каже, що тієї квартири нема, ми далі нічого не підписали “ Вже за півгодини до міськради заходить і голова. Каже з небезпечного будинку люди мали виселитись ще у 2009-му, тоді ж мешканцям пропонували кімнати в гуртожитках, проте відмовились, власне, як і виїжджати з аварійної будівлі. Другого разу цього, вже через суд, вимагали у 2012-му.
«Суд відмовив нам в примусовому виселенні. Міська рада, оскільки не дійшла з вами згоди, щоб ви переселились в то, що вам було запропоновано, ми вичерпали всі можливості мирних переговорів, тому звертались до суду, про ваше переселення, бо в цьому будинку жити не можна. Ви брали участь в суді, там прийняли рішення – заборонити вас переселяти. Так було? Так. Куди? Люди добрі, зараз говоримо про те, що було колись, чи про те, що зараз вас треба розселити? Зараз ведуться роботи, взагалі не знаю, нащо оце все. Всі ж заяви зараз пишуться, щось шукається, люди переселяються» Пішли говорити за зачиненими дверима. Вже за кілька хвилин сторони таки знайшли компроміс. Три дні житимуть в готелі, поки меблями не заставлять наданий будинок. «По всіх, крім однієї сім’ї, одну ми визначились з часом до вівторка, «На даний момент я хоч буду мати дах над головою, в готелі буду жити зараз, а далі будем бачити»
