Чи може регулярна армія захистити країну від агресора? Яке забезпечення в військових? Який рівень підготовки та бойового духу? Про це дізнавалися від тернополянина, який несе військову службу в 128 гвардійській гірсько-піхотній бригаді. Частини бригади, нагадаємо, дислокуються в зоні АТО та на кордоні з Росією.
Ситуація в Збройних силах не така критична, як її малюють представники "диванної сотні" чи закорінілі скептики. Так, проблем багато, але їх можна вирішити.
- Навіть якщо порівнювати ту армію, яка є зараз, із тією, яка була ще рік тому, - різниця колосальна, - розповідає тернополянин Тарас Пастух, який служить розвідником розвідроти гірсько-піхотної бригади. - Збройні сили, які роками знищували, зараз відновлюються швидкими темпами. Порівняно з початком агресії проти нашої країни, у вояків з'явилась техніка та навики, яких не було. Техніка, нехай і морально застаріла, але бойова. Крім того, її модернізовують та вдосконалюють.
Навчання, яке проходять мобілізовані, не є класично армійським. Людей муштрують, вчать воювати та виживати щодня з ранку до вечора.
- Я не проходив строкової служби, у військо пішов добровольцем, - каже Тарас Пастух. - Але з розповіді колишніх строковиків чи офіцерів зрозумів, що за день навчань ми витрачаємо стільки боєприпасів, скільки раніше військові і за рік не використовували. Інструктори дають нам корисні навики для виживання та ефективної протидії ворогу. Зараз формується сильна та дієва армія. Але ще є багато слабких місць.
Приміром, як розповів пан Тарас, в Україні є новітні зразки зброї. Те саме - і за кордоном. Їх могли б передати армії, але монополію на закупівлю такої техніки має лише одна структура.
- Терміново потрібно змінювати законодавчу базу, - говорить тернополянин. - У ворога, і це не таємниця, техніка краща, аніж у нас. Тобто ми маємо бажання, маємо потенціал і ресурс, а усе впирається в штучні бар'єри. З технологічним забезпеченням теж не все гаразд.
Знайомі та друзі пана Пастуха збирають кошти для купівлі безпілотного літального пристрою для 128-ї бригади.
- Розвідникам часто потрібно пересуватися районами, які контролює ворог, - каже пан Тарас. - Мова може йти про замаскованих снайперів. Зараз трава сохне, дерева скидають листя і пересуватися непомітно важко. Оптика ж не завжди довзоляє побачити все. Безпілотник допоможе без загрози життю вивчити територію та провести розвідку на відстані до 20 кілометрів. Але таких пристроїв армія не має, а коштують вони близько 5 тисяч доларів.
Волонтери та громадяни, які допомагають військовим, за словами Тараса Пастуха, - одна з основних опор армії.
- Підтримка людей дуже відчувається, - каже чоловік. - Це було помітно як у навчальному центрі, коли допомагали з бронежилетами, касками, спорядженням і навіть технічними пристроями, так і дорогою до зони АТО. Ми їхали через цілу країну. На вокзалах люди підходили до ешалону, несли провізію. Завдяки волонтерам в армії з'являється новітнє обладнання, транспорт.
Разом з тим тернополянин вважає, що волонтерам варто об'єднуватися.
- Значних проблем із харчами чи захистом уже немає, - каже Тарас Пастух. - Але є, як уже говорив, проблеми з технічними засобами. Тобто волонтерам чи поодиноким помічникам варто об'єднуватися, бо тоді є більші можливості. Хотів би за нагоди подякувати тим людям, які заради підтримки військових переказують гроші чи купують потрібне. За цими добрими справами - збережені людські життя.
